Спочине нехай

Він не забув свою батьківщину.
Юнак без долі почувся в полоні
Біда закинула його в чужий край.

В воєнних походах. проти татарів,
Він стійко боровся...
Аж доти в недолі спіткався
На полі чужому, чужим розпізнався.

Згадав він країну в якій народився
Та й гірко заплакав...
Тепер, ось далеко від неї, сумує ...
Не знає -- себе сам питає,
що із ним буде коли постаріє?

Чи вітер повіє по личку блідому уже,
Чи місяць згадає й поглядить на нього
Він чужинець є та все, кругом нього,
є безнадійне й чуже!..

Не забув він свою батьківщину...
Таж батьківщина про нього й не знає!
Чи розкаже її хтось, що в неї був син,
що за неї боровся. А тепер загубився
в чужому кайдані -- Хоч би й не вмер!

Юнаком іще був він, як біда погуляла
й далеко його занесла в чужий край!..
Ось він там постаріє. Спочине нехай!

A título de um Prólogo

15 de outubro de 2011

Hoje, está sendo lançado este blog.

Desejo que ele traga algo de informativo útil para todos os que o acessarem.

Sinceramente, Щома Микола Опанасович.