Все не те

Перетворено все право!
-- Що було на ліво,
перейшло на право...
-- Все що з права,
на лівицю перескочило.

Затопилося водою --
Осінньою дощовою порою.

В цій поемі, мої думи
поміщають свою силу
не в розкладу пори року
а в почутті мого серця:
Як для себе скористую
ось таку зміну глибоку!
Та й не бачу тут
ось і я ніякого пороку.

Як що дивишся ти з боку
Будь уважний!
Не стосовуй сітку!..
Не бувай же переважний!
-- Заплутатися легко
в мережах себе самого...

Може показатися на ліво
тобі що на правім боці.
А ти, що на лівім стоїш,
із боку другого побачиш.

Перескокнути можливо
-- Варіант шукати...
Розмову з другими,
по-друге, зв’язати.
Співпрацівну нову схему
на кінець можна зазнати.

Перетворено все право!
В номів праві
нам потрібно й правувати
-- Простувати свої ступні
-- Свої думи прямувати!..

Без рефератів

В поверху ліса,
шумує гомін. А
понад полем,
вітер гуляє...

Над синім морем
літають лебеді...

А журавлі, немов
оті кажани --
по заходу сонця,
високо на-негоду.
гуртами літають.

Соловейки
не гадають... Вони
вечорами співають.

А яких рефератів
верхи ліса
ширини поля
води синього моря
лебеді та журавлі,
та й соловейки
мають?

Вони лишень знають
шумувати гомін
як вітер гуляти
по морю літати
ввечері співати
по заходу сонця
весело гуртово
спілкуватись!..

Зачарували

Мандрували гармоністи
На сопілці грали
Дівчини серденько
Зчарували та й украли...
Завезли далеко –
аж за сині Дніпра гори!..
Там хатинка невелика –
а в ній мама сина ждала.
Він прийшов
Привіз дівчину
Мати й запитала:

“Ти ж, мій сину,
що розкажеш?
Де бував ти...
-- А дівча оце де взяв ти?
– Як що будеш її сватать
Ось там річка невеличка
В ній водичка кришталева,
Поведи туди дівчину
Й підійми, над беріжком,
собі свою хатину...
...
А я тут помолюся
за твоє щастя
мій сину.”

“Любима мамусю
Я гармоніст і на сопілці граю
Зачарував ось дівчину
та ж і тебе я кохаю!..
Хатинку збудую
За Дніпром та й
За синіми горами...
Над беріжком річки
Мій вік проживу
із моїми дітками.”

Гармоністи перестали
на сопілці грати...
Та й ніхто більш не чарує
серденько дівчини.
Ніхто й не бажає будувати,
над беріжком, хати.

Твори

Твори, без ніякого опору,
без проблеми мають, тоже,
свою історичну пору...

Щоби вибратися на повітря
їм потрібно знайти нору.

Там сховають свою волю
аж до часу того, як
побачють час аби щоб
показатися на полю.

Раз, два, три
А на тім полі
виростають гарбузи!
Матуся своїх дітей кохає
Годує їх кавунами. якщо
у своїх грудях молока
-- ні капельки.
не має. А якось
вона про це знає:
Кавун має цукор
і водою напуває!

А дитина не розуміє
На мамусю довіряє.
-- Солодкий цукор
чим найскоріше
споживає...
Нічого більше й не має!..

В цій поемі все змішалось
Гарбуз жовтий із кавуном.
Молоко з груді мамусі
й солодкий цукор
з моїм віршом.

Оце ж і твір є без упору.
Виходить, на повітря,
в будь яку пору.
Змішує все що думка знає.
Часами вибирає
те що навіть
сам письменник
і не бажає...

Вони ж мали

Вони ж мали
свою сійницю.

А другі
-- яких не знали
Наступили!..
Без тревоги,
все під себе подолали.

Переслали
що заклали.
Й не питали
чи погоджувалися люди
які щойно зі сну встали.

Вони спали сотні років.
Іншого робити не знали.
А сусіди їхні
їм нічого й не казали.

Вони ж мали свої жили
що їхню кров носили.
Та й малювали
чорнилом красним
те все що плюндрували
і не любили!..

В темпи спокійні
Сіяли жито, жали пшеницю
Та якість товарів
наповнювали крамницю.

Та все минулось.
Добро забулось.
-- Забрали все.
Та й без тривоги!
Остались,
без черевиків,
лиш босі ноги.

Та кров ще в жилах
якось красніє...
Когось бажає плюндрувати
Наступальників позбутись
Нову сійницю жита
-- та пшениці,
до пояся підв'язати.

Універсал новий

Експозиція життя народа, це лишень
будова слова в день спілкування…
Не щоденно так буває. Бо не так –
слово як слово, себе ясно виявляє.

Складної будови, без якоїсь умови,
так і ніхто й не знає… Я і ти –
уже навчились, обережними остатись
в самім центрі недомови. Без умови!

На події драматургів, своєчасно,
відбиваються потужні сили слова.
Та й за ними прийде безумовно –
Якась перемінна новітна збудова.

Соціальна, політична, релігійна
Може й Філософійська нова мова!
– Східна думка в жупані Європи.
Отож буде й слава. Усі нагороди!

Не журися, моя любима Україно!
Експозиція життя твого народа
Цілий світ нехай впізнає. Знай
– Тебе Універсал новий чекає.

Note:
"Універсал"
http://uk.wikipedia.org/wiki/Універсал

Desatrelado

Genuflexo!
Circunflexo invertido
– Espetado
como se no chão fosse.
Parecia ser corcunda.

De cabeça inclinado
perdão pedia
ao carrasco social…

– Era algo desumano
diante de um desfigurado
ser mediocre desatrelado.

Quem dos dois teria errado?
O genuflexo, encabulado?!
Rebaixado ao mais ingrato
dos degraus do insensato!
O carrasco, esse despencado
da espécie “Homo sapiens”
ao mais baixo verme estado?

Ambos são “produto”
deste nosso mundo empacotado!
Somos do século XXI
– O século enlatado!
Existimos controlados
pelo remoto desejo
de alguma mente de
de coração blindado!..

Sentimos, vivenciando, tudo
desconectados da humanidade e
plugados “on line” ao “game”
de uma “multiplayer”,
aos olhos dos mortais,
supinamente sofisticado!..

Depois, alguém me sussurrou,
dizendo — ssão coisas de
usurpador do alheio. Por isso
o chmamam de transviado…
Perdido em si mesmo
Pelos seus pais abandonado
Não teve formação nem teve
seu berço — que nem berço era,
acalentado… Sempre foi acorrentado!
Mergulhado na desgraça da miséria
Só viu em sonhos o belo mundo
pelos vizinhos proclamado.

Daí, a sua formação geral:
Um desumano desfigurado.
Só sabe fazer “genuflexar”
a rodos os que se postam
a seu lado.

Não sabe o que ser um irmão.
É um eterno desatrelado!

Ele é um artesão

Leva vida na maciota!?
-- Ele é um artesão...
Na mão dextra, alicate
Na esquerda, um colar.
Vai montando as contas
e contando com a sorte,
Diz: Um dia vai chegar!

Não se cansa.
Não descansa.

Sentado na calçada,
vai tecendo pela noite...
Quer vender na madrugada.
Ele é um artesão e tem --
a vida sua pouco agitada.
Só se perturba quando a
Guarda surge inesperada!

Mas, não se cansa.
Nunca descansa.
A vida ensinou a lutar
pelo que lhe diz
a sua esperança...
Um dia haverá de bonança!?
Ele é um artesão.

Não desfaz-se da vida
Não duvida da sorte
Enfrenta o frio, a fome e
Também, não tem medo
nem sede da morte...
Acima de tudo, ele é forte!
Não se cansa, nem descansa.
Ele é um artesão que
paciente espera a sua sorte.

O riso e o miado

O riso da criança
e o miado do gato
se mesclaram com
os harmônicos
da frase musical...

O coração chora.
Enfeitiçado cai
no infinito
momento vão... E
num instante,
os sons se fundem.
E se propagam...
E se vão, e se vão!

--E não em vão...
Suave vento tange
os ombros meus...
Convida o meu olhar
para além da porta.

Ecoam frágeis sons
de folhas e de galhos.
Que se levantam acima
dos níveis da janela...
E juntam-se suaves,
aos sons do infinito,
como se fossem uma
do vento escapadela.

Assim, o coração
sussurra e chora!
Ferido, sente-se sem ar.
Respira fundo e baqueia.
Recorda enfeitiçado
o riso da criança e o
miado do gato a clamar!

Distante, a voz do violino
as batidas do coração
quer imitar...
Os harmônicos unidos
podem, ad infinitum,
se perpetuar!..

O miado do gato
O riso da criança
As batidas do coração

Jamais podem parar!..

Rosas amarelas

Букет желтых роз...
Poesia de Maria Vladimirovna Lokkina
Escritora russa atual

Tradução de Mykola Szoma
17.07.2012

Rosas amarelas

Deixe-me apenas
um ramalhete
de rosas amrelas... Prometo
que nada mais te pedirei...

Sinto que estás decidido
Peço, então, em silêncio
que me atendas. De ti --
eu sempre lembrarei!

No teu olhar vejo a tristeza.
No coração, a dor da aflição...
As lágrimas gotejam a tua face.

É só por culpa minha que tu:
Agora deves partir!
Deixe-me apenas um ramalhete de
rosas amarelas...

Що сказати

Що мені сказати?
Розказати як живу?
А чи може,
як весною в лузі
свіже повітря п'ю?..

Не вода лиш наповає
мого коня та мене...
Добре слово,
Щільний обнім брата,
І дівчина красивиця.
Ось і вся моя крамниця.
Мій увесь побут
та й уся моя пшениця...

Я не скажу
й не розкажу про те
про що не знаю.
Не покажу того
чого я сам не маю.

Кажуть люди
лишень те що знають.
Що весна після зими
-- й то не помилково,
в свої руки все хапає.

Що зима, чергово,
за осінню приходить
та й все покривалом
холодної вовни обгортає.
А чому таке буває
я й знати не хочу.

Пити воденьку чистеньку
та повітря удихати й
видихати вуглекислий газ.
Ось таке те що я знаю --
бо дає мені життя нове!..
А другого іншого -- кажу,
гордісно, я й не бажаю!..

Não me comprometa

Eu não sei o que não falo
e, não falo o que não penso;
Mas só penso o que, um dia,
já pensei, quando me banhava
-- de baixo de um chuveiro,
em banho-maria...
Por sinal, a água era fria!..

Já se foi o tempo de entrar,
por qualquer coisa, em agonia.
O pensar nada resolve, se
a prática não lhe seguir-se...
Aceitei, por lema, nada ter
o que me comprometa e que
possa denotar-me de veneta!

Já pensei de muitas coisas e,
em muitas coisas, de cabeça,
como um "bode", me entreguei.
Machuquei os miolos... Urra!
Aprendi! Quão doido sosseguei.
Esqueci então todas as coisas
-- As doidas que já pensei...

Nos labirintos do palavreado
-- como se nada mais houvesse,
atolei-me aos borbotões. Quis
achar-me encrustado nos Hai-Kay
dos gritos de alvinos quinhões.
Encontrei irmãos não mui veros
-- Os da fé... Eram sinceros?..

Tornei-me mais falante. Platão
tornou-se "O" da minha estante.
O Verbo se fez a luz de idéias.
Traçou as novas epopéias gregas:
De pândegas, da farra patuscada,
emerge agora -- uma ofuscante
balada de idéias intrigantes!..

Em mim
nada assim
houvera antes!
Juro que ainda não consegui ler
as "caricaturas de Dante". Mas,
já debrucei-me sobre as idéias
do espanhol Cervantes...

Щось нове я чую

Метушаться усі народи
та не здається
– як просто думати,
Від переміни, сказатиб:
Кулі Земної погоди. ..

Панувати одні бажають.
Другі навіть не знають
чого вони й шукають.
Чужими думками
свою історію плекають...

Забули про свій шлях –
який покрили кров'ю...
Степи й поля зорали!
А снопи жита різати –
Даремно другим віддали.

Пораду чужої ради мають
“Ви не в сто-суті” по-суті.
-- Відбилися від других...
В історичнім грунті, ваше
середовище в якімсь бунті!

Не давайте піддуритись --
Ми народ великого строю!
Нашу долю сами збудуєм.
Відберемо степи широкі...
Й там посдимо нову тополю.

MORTE AOS CRISTÃOS

MORTE AOS CRISTÃOS

Ouvimos falar com frequência de muçulmanos como vítimas de abuso no Ocidente e dos manifestantes da Primavera Árabe que lutam contra a tirania. Outra guerra completamente diferente está em curso – uma batalha ignorada, que tem custado milhares de vidas. Cristãos estão sendo mortos no mundo islâmico por causa de sua religião. É um genocídio crescente que deveria provocar um alarme em todo o mundo.
Nos últimos anos, a opressão violenta das minorias cristãs tornou-se a norma em países de maioria islâmica, da África Ocidental ao Oriente Médio e do sul da Ásia à Oceania. Em alguns países, o próprio governo e seus agentes queimam igrejas e prendem fiéis. Em outros, grupos rebeldes e justiceiros resolvem o problema com as próprias mãos, assassinando cristãos e expulsando-os de regiões em que suas raízes remontam a séculos.
Deveria ficar claro, a partir desse catálogo de atrocidades, que a violência contra os cristãos é um problema importante e pouco denunciado. Não, a violência não é planejada centralmente ou coordenada por alguma agência islâmica internacional. Nesse sentido, a guerra mundial contra os cristãos não é nem um pouco uma guerra tradicional. É uma expressão espontânea de uma animosidade anticristã por parte dos muçulmanos que transcende cultura, região e etnia.
Nina Shea, diretora do Centro pela Liberdade Religiosa do Instituto Hudson, de Washington, disse numa entrevista para a revista Newsweek que as minorias cristãs em muitos países de maioria muçulmanas “perderam a proteção de suas sociedades” (Época, 28/05/2012, pp. 60 e 62).
No Brasil, pesquisam, indicam o aumento da migração religiosa entre os brasileiros, o surgimento dos evangélicos não praticantes e o crescimento dos adeptos ao Islã. Em um intervalo de seis anos, mais de quatro milhões de evangélicos deixaram de ter vínculo com igrejas (4).
“Apesar da sua influência no mundo, infelizmente, o evangelicalismo brasileiro é muitas vezes excessivamente emocional e anti-intelectual, permitindo que a Igreja brasileira caia nos retrocessos e desvie-se para a heterodoxia e até mesmo sincretismo religioso”, disse Dr. William L. Craig, Teólogo Americano.

FONTE:
Pe. Inácio José do Vale
Pesquisador de Seitas
Professor de História da Igreja
Instituto Teológico Bento XVI
Sociólogo em Ciência da Religião

За лиманом

За лиманом синє море
А за морем чорні гори.
Там бунтуються соколи.
-- Спів страйкують --
Падають в розпач,
без ніякої опори...

А соколи не співають
"Гей зі Львова..."
Їм потрібна донецька
-- сучасна розмова!..
Піч підпалюють тоді --
коли досточні є дрова.

За Лиманом там тумани
Там ходили отамани...
А із ними і гетьмани
будували Січ та славу.
Покривали шкірою своєю
соловека спів і булаву!

-- За лиманом синє море
А за морем чорні гори.
Може там знайдемо наше
Нашу добру волю й славу!
Думаю, тоді лишень коли
Підіймемо нашу булаву!..

O mundo nosso Global

Interesses globalizantes
no atual mundo globalizado
movimentam a Economia --
Gobalizadamente Estatal...

Sem um parâmetro que possa
nos dar visão aonde vamos,
Podemo-nos perder em nada,
Pensando alcançar pousada!

Globais idéias unificaram
a religião, os sentimentos,
os pensamentos filosóficos.
O silogismo todo do Saber!

-- Não há mais quem a quem
se possa contrapor! Porque
a "Lei de Submissão Total"
foi promulgada. Deve valer!

Pequenos grupos de Gabinete
razões existenciais decidem.
Suas vontades, impositivas,
destroem fontes cognitivas.

Estatizaram-se as idéias
Submissos, os sentimentos
corromperam os seus juizos!
Vive-se sem compromissos...

Também são globalizantes
os escritos que trafegam
pela mente dos meus dias.
Endorfina beta dá-me elo
entre o meu casco e
a sócio-neblina!

A propósito,
queira ver se estou
ali naquela esquina?>

Вже пора

Запрягайте хлопці коні
Ми не можемо вже далі спать.
Вітри віють
Хмари чорні наступають...
Гей, Козацтво!
-- Пора вставать.
Наша мати Україна
Ось нас кличе...
Досі байдужними бути.
До праці -- батіга в руки...
Вигоньмо раптово з Держави
того хто нас бажає подолать!

Ei, você!

Fiel adepto do Windows
Respeito a sua posição.
Intransigente, você acha
que melhor sistema não há, não?..
Pois digo-lhe, você se engana-
Há, sim! E mais do que imagina!..
Apenas seja atento e
terá deles uma "centena".

Veja os progressos das ferramentas
Que os softwares oferecem hoje
aos programadores da informação...
Você terá uma aquisição inteligente
com toda a facilidade para escolher
bem na palma da sua mão.

O vasto mundo "novo" do Linux oferece
os mais variados pacotes de instalação.
Em deles se aproximando, terá assim
um infinito e inesgotável cabedal
de sistemas operativos que
lhe darão domínio seguro
sobre o PC da sua aquisição.

Vejamos alguns nomes deles:
Ubuntu - com suas "versões" de
Kubuntu, Xubuntu, Lubuntu, Edubuntu;
LinuxMin, Resulinux, Debian, RedHat,
Minix, Slackware, Librix, Kalango,
CentOS, Slacko, Mandriva, Fedora, e
OpenSuSE, Imagineos. Isto é, por ora.

No Brasil há 23 distribuições Linux:
Dual O/S, Dreamlinux, Ekaaty, Goblinx,
Famelix, Fenix, Gobolinux, Kalango,
Kurumin, Libertas, Librix, Litrix,
Mandriva, Mothus, Muriqui, Poseidon,
ProLinux, Resulinux, Satux, Tupiserver,
Totoo. BigLinux e Dizinha. Fim da linha.

Ao código fonte do software
-- no Linux, você terá acesso;
-- no Windows, não. Êle tem dono.
Você não poderá mexer, não!
O "kernel" do Linux está à sua disposição.
Dele poderá fazer mais útil à sua situação.

Você poderá-- a partir de uma "distro",
criar a sua própria “look and feel”
e torná-la pública também...
As vantagens são enormes
De ser usuário de Linux.
Manipulação facil do sistema
Elegância no visual das telas
Com um custo de nenhum vintém!..
Entre nessa você também!..

Вітри з України

Повійте вітри з України!
Хочу почути гомін ваш...
Слово ласкаве та солодке
-- неначе мед.
Для мене особливо.
Також і для всіх нас
-- українців за кордоном.
Повівай вітре!..
Не забувай нікого із нас.


Скоштую!..
Ласкаве слово українське.
Хоч і написане
не на паперовім аркуші,
а вирисоване кольорово
на вітряному просторі
над відкритим морем
під широким небом.


Під чорними хмарами
понад зеленими полями
З поміж друзів чужих.
Далеко від землі мами
Слово рідне тебе я кохаю.
Не забувай же мене...
Я тебе не забуваю!


Вітри з України
Повівайте сильніше!
Нехай ваш гомін лунає...
Нехай всі народи впізнають
Що Вкраїна живе.
Що вона є сильна держава
-- її слава ні воля
Ніколи й ніяк не вмирають!

Не сплю, не спав

Робив
-- Не спав...
Багато працював.
Чекав весни.
Жити разом з тобою
та й любуватися
під вітряним дихом сосни.


Здобув
-- Усе забув...
Тепер не сплю.
Тебе люблю!
Чекаю іще весни.
Та і не знаю,
коли засну -- хоч
відпочину трошечки
-- разом з тобою
чекаючи другу весну.


Хотівби
навіть і не гадати
-- Хоч на хвилиночку одну
Кешеня повна
останеться кому?..


Робив
-- Не спав...
Придбав багато.
Для кого? -- Не гадав!