SZOMA

Sou uma linha torta

2012-01-23T01:07:00.000-08:00

Não quero proclamar-me missionário
-- O portador de uma missão qualquer;
Porém, posso afirmar que: Se
"Deus escreve certo por linhas tortas",
Eu sou aquela linha torta
de uma folha amorfanhada
de um caderno do Universo
na qual pretenderia Deus
o seu recado, aos humanos, deixar!..

Pode escrevê-lo da forma que quiser.
Usar um alfabeto dos mais estravagantes
e que pareça. aos olhos dos humanos,
estapafúrdio -- jamais havido igual antes...
Aos navegantes de galeras,
se configure um barco destroçado;
Aos viajores de transatlânticos modernos,
se mostre como um protótipo inconcludente.

Pouco importa, das duas, qual a verdade.
A mim parece-me -- sincero eu seja, que
Ao Criador as nossas opiniões não valem!
Volúveis tanto elas são que, em sendo,
em puras rochas esculpidas,
com o tempo, como se um vento fora
-- mesmo em rochas cristalinas, se desfazem.
Que se leiam pois as minhas linhas tortas!
Retratam-se nelas as minhas apreensões...

Відсутність

2012-01-22T02:50:00.001-08:00

січень, 18 -- 2012 р.
Відсутність

Закриваю мій комп'ютер
на цілих п'ятьдесять день.
Писати не буду: не могтиму
-- Матиму мікрохірургію очей...

Пересадку кришталика очного яблука.
Переправка, нової ери, для здобуття -
нового світу та нових ідей!..
Для мене і для моїх дітей!

Також щось нового пригадаю
Для суспільства взагалі...
Народові моєму услугую стану й далі.
На просторах мережі Інтернету
Розірву людей кордони
Та й на їх шматочках
напишу мої вірші!

січень, 22 - 2012 р.

Слово

2012-01-22T01:41:00.001-08:00

Почув я слово мені нерозуміле
Пізніше показалося видіння
Немоби тисячу сурмів заграло.
В одноголос -- Акорди унісону,
Від сходу на захід, земну кулю
Раптово й зненацька обійняли!..

Кінець усьому... Відміна права:
Не правовіря людського права.
Не так булоб потрібно гартувати
- серце людини не зуміли взяти,
Кров запалили, аж дуже надто,
Як схолодніла, як лід розпалось.

Темрява й ніч запанували!..
Все посумніло. Люта зима - як
Серп і молот, під себе підкопала
Все те що ясно розцвітало й сяло.
Замовкли спів зозулі й соловейка.
Красним чорнилом помалювалось.

Слово було в початку.
В цім світі, слово завжди панувало!
Легеньке слово, спокій давало.
Жорстоке слово, людину катувало!..
Слово брехливе, серце знемагало!..
Слово любовне, нові надії будувало!

Слово незрозуміле
Чомусь мій дух обійняло.

Buscando estou

2012-01-19T02:38:00.000-08:00

Retorno -- ao entorno do meu entorno,
em busca de conhecimento
-- ao menos morno.
Descongelado, pelo menos!

Estou em busca do saber
de tudo que ao redor da vida está...

Fazendo o quê?
Não sei!
Vou descobrir, se assim puder fazê-lo eu.

Mas, por enquanto apenas um começo e,
como tal, disso não passará...

Eu disse e dito agora está.
Juntos busquemos o quê
por trás das nuvens nebulosas
já obnublado se camuflou e
-- no distante horizonte, se furtou...

Enquanto os dias meus não terminarem
vou caminhando, caminhando lentamente
até que encontre e somente aquilo
o que intensamente buscando estou!

Стану я

2012-01-18T02:16:00.001-08:00

Вітри розвіваються в вовітрі.
Човни плавають по водах моря.
Моя доля загубилася не зна де
А шукати не бажаю більше!
Я задумав тут щось друге -
Стану, серед поля,
Проміж вітряним ллесканням,
Висока й пахуча тополя!..

Ela é doméstica

2012-01-17T02:55:00.000-08:00

Levanta bem cedinho.
Ainda a escuridão não se desfez.
Os galos recém cantaram...
Mas, na cidade não se ouve os seus cantos
-- Ela levanta ao som de aviso
De um rádio despertador que, também canta
as melodias em estrangeiro,
na lingua que ela nem entende
-- A lingua que todos chamam de inglês.
E ela nem estranha. Até parece em português.
No fim das contas, tanto faz...
E tudo o que importa, é pegar a muchila
Descer correndo as escadas,
Tomar cuidado p'ra não tropeçar
-- Ela não pode ao serviço atrasar
Seria um segundo atraso dentro do mes.
Doméstica a sua atividade.
Dá-lhe sustento e, da sua família,
ressalta o caráter digno e a honradez.

O companheiro seu, desempregado.
Por força do destino ou por falta de preparo
Atividade nova não encontra mais.
Idade avançada -- já passa dos quarenta.
Na sua juventude, perambulava pelos bares.
Enquanto os anos se passavam,
Com os "amigos" -- nem tanto verdadeiros,
As tardes e as noites consumidas se esgotavam.

Um dia conheceu u'a jovem bela, que lhe sorriu.
Enamorados, em poucos dias, se casaram.
Deus proverá o dia-a-dia. Assim pensaram!
Num cômodo, de um apartamento do terceiro
-- cedido pelos pais dela, se instalaram.
E qual não foi a encrenca que ambos -- para si,
Para os pais dela, para os seus filhos que virão
E de tamanho desfortunio, incautos criaram!...

Agora, ele dorme até ao meio-dia.
Dor de cabeça lhe tira o sono da noite.
Amigos, dos bares de outrora, já não se encontram.
Restou a esperança de, rompendo a escuridão matinal,
Descer as escadas correndo, para -- ao menos,
Garantir da forma possível aquele sorrir inicial!..
Ela é o esteio da casa e o sustento da vida real!

Він танцюрист

2012-01-16T02:37:00.000-08:00

Він танцює -- Як метелик крутиться в повітрі
В різні боки повертається, перевертається,
Щілини в повітрі негайно наповняються --
Він танцюрист. Під ним земля завершується.

Панування весняного сонця -- він є сам Пан.
Надіває жупан літнього сонця -- він пристань.
Кращих рибалок п'ятірку він знає... Й співає
Дівчини щасливі години буття. Танок для неї
Такий що, батько і мати її, чекали щодня!..

В центрі кола, тоже танцює вона. Повно гостів
Місця для змістя навіть нема. "Танцюрист він"
-- Так про нього гадають. А вона з ним чому?..
Батьки так бажають! Для неї, він є літо й весна.

Він танцює -- Як метелик крутиться в повітрі
В різні боки повертається, перевертається,
Щілини в повітрі негайно наповняються --
Він танцюрист. Під ним розвертається земля!

Язик мудрого

2012-01-15T10:07:00.000-08:00

Язик лагідний дурниць не випускає в повітря.
Не росповсюджює брехливих ідей серед поля.
Як тополя не гнеться під вітром буйного стилю
Мудбро поводить себе як акт благомислення.

Життя роспосюджює! -- Лихого нема в нім.
Навчає добра, усіх хто зв'язунок з ним має.
Серце безумне розширить надію свою
Відтоді як лагідний язик з ним прозу тримає.

Без міркування недорозуміло і говорити
А тим і бульше, бути порадником для когось.
Людина відповіді шукає для своїх і для себе
Лиш язик мудрого -- лагідний, покаже дорогу.

Грає на гитару

2012-01-15T02:03:00.000-08:00

Зледащіли діти. Отців не поважають.
Закон дитинство задумав зберігати!..
Батьки не мають права
-- позбулися законно,
Насліддя своє виховувати!

До школи йде, коли бажає.
Свого учителя не поважає
Для нього, його вчитель,
не так і дуже знає. Він
по TV-програмах себе,
для життя модерного,
підготовляє...

Там знайде все те що шукає.
Робити нічого... Так як лінь диктує
Мода та підвищення ідей свободи
-- Ось так він себе й формує...
Збирає video game -- "it's just a ..."
Кажуть, він за чимсь -- і сам не знає,
для свого реалізування полює.

Грає на гитару.
Тремтить хата як акорда знайде
він
Безконечно заспіває свою пісню
-- Пісня "чудова", без ніяких слів.
Не ходив до школи.
Читати не знає...
А пісню написав, так як зумів!

A sua imagem

2012-01-15T00:52:00.000-08:00

Perdi, na sua imagem,
da existência as imagens
dos tabuleiros do viver.
No remoinho dos contrários
senti-me só... Perdido!
-- Distante de você.

Quando imagino,
nunca estive tão perto
ao ponto de sentir-me
distanciando-se dos braços seus.
Eles nunca me abraçaram,
pois jamais e nunca foram meus.

Nem eram seus, tampouco.
Pura visão da minha imaginação.
Agora, relembrando as lembranças
continuo-me a sentir sozinho...
Ruminando as palavras que tracejo
no espaço sem linhas de um cartão.

No gélido granito recostado
Sinto saudades de você.
Saudades não da imagem sua
que não a tive junto a mim. Mas,
do andar ligeiro que você pisava
ao deslisar pelo asfalto escuro
da rua que afugentava de mim você!

Ainda pergunto, às vezes
-- Por que?
Seus olhos diziam sempre
"Devo fugir, nem sei porque!"
E eu, sabia disso
Porque você estava retratada sempre
nos tabuleiros da vida.
-- Por quê?

Не докоряй мене

2012-01-14T01:44:00.001-08:00

Не докоряй мені!
А що тобі до мене?
Не зберігає гніву проти мене Він

Чомуж ти критикуєш мої дії?
Здається сам себе не бачиш.
Заглян у дзеркало письма!

Побачиш сам себе, яким ти є.
Не лутший ти ніж хто небудь.
Переконайся! Та й ніколи не забудь.

Душа моя стривожена надміру.
У Господі, знаходжу пристань!
Рятує мене Він. Дає мені спокій.

Знемігся, позбувся сили.
Під сльозами затопилися очі мої.
Передомною усе темніє. Неначе в сні.

Відступайте від мене усі!
Нехай журба та "сміх" мене колишуть!
-- Слова Його в мені щось перепишуть.

Закони людей

2012-01-13T01:09:00.000-08:00

Уб'єш ти людину, в тюрму не посадять.
Деревину зрубаєш, то не вийдеш з тюрми!
Ось такеж і є право романо-германське.
Закон розкеровує усе що роздумує розум
І навіть як що ти задумав споживати
-- для свого задоволу, шумливі вітри.
З ним хоч і кепсько тривало стояти,
Без нього, спосібно ніяк щось збудувати...

Право на свій куточок землі придбати
Право, на цім куточку, хатиночку підняти
А як занудно в ній стало жити, то право є
Комусь другому, ось цю хатину передати.
А як що ні, можливісь є така: -- Продати!
Закон знайдеш на все. Задумай і запитай
-- Твій адвокат покаже де твій закону край.
В нім розвертайся як бажаєш! Оце і знай!

Чужого горя не торкайся! Своє усе кохай.
Під парасольку від сонця гарячу ховайся
Вода дощова сили не має тебе затопити --
Ти скеля закону! -- Прямовис що робити!..
Закон здійсьнює природні бажання людей!
Та лишень тим дозволяється його вписати
Хто доказує достойність могутності й сили
Із ним порозумітись. Та й підкорити себе!..

Закон людей такий
-- Уб'єш ти людину, в тюрму не посадять.
-- Як деревину зрубаєш то, напевно
на все своє буття, не вийдеш із тюрми!..
Такий закон, які є ми!

Хай сяє

2012-01-11T07:54:00.001-08:00

Свобода людині!
Свобода народам!

Хай жовтоблакитний
стяг агітується й сяє
під ясними хмарами
чисто відкритого неба!

Хай легкий вітрець тебе колихає
Ти з'єднуєш сонця проміння із
буйними хвилями Чорного моря
-- В тобі скарби всіх наших чудес!

Ти рівняєш усіх земляків України.
Ти синам батьківщини бадьорність
та вірне єдинство в державу даєш!
Твоя сила в'ється як аромат по вiтру.

Стяг жовтоблакитний агітується й сяє
Під ясними хмарами відкритого неба!
Ізріднює серце народів великої Русі
із серцем модерної матері України!

Хотівби знати

2012-01-11T00:58:00.001-08:00

А потім почалась війна.
Томуж я хочу запитати:
Яка вказівка,
для простих людей,
Що колись брат із братом
-- за щось недорозуміле.
будуть якось воювати?..

Меча нагострять
-- кожен свого, по своїй силі.
Зберуть громаду навколо себе
Та й кинуться на морські хвилі.
Човнів зорієнтують так
щоби зустрінутися, на водоймах,
у мережах захисної смуги.

Хотівби знати -- питаю по-друге
"Чому воюють два други?"
Краще булоб навчитись нам усім
Мечі в плуги переробляти.

Хотівби знати -- питаю по-друге
"Як бункер вільний збудувати"?
-- Не для другого щоб катувати, а
Показати, для сусіда мого,
Як спокійніше можливо сон дрімати.

Хотівби знати -- Багато питань маю!
І все питаю не один раз
-- по двічі, тричі й більше...
Та повторяю усе по-друге:
"За щось недорозуміле,
Два брати рідні, чи побратими,
Меча нагострюють щоб,
між собою, якось воювати?"

Я пропоную: Пора
Мечі в плуги переробляти!

Oitavas escalares

2012-01-10T03:51:00.000-08:00

Pelas oitavas escalares
Dos imutáveis espaços
dos muros imponderáveis
vejo novas janelas abertas, e
-- ainda que, aos olhos doutos,
pareçam como insondáveis...

-- Não são vendáveis.
-- Não são flexíveis, e
jamais serão manipuláveis!
Porque escalas são espaciais
De pausas e de trinados
de sonoras maravilhas imortais!

Partiram da oitava do intervalo
De pitagóricas se fantasiaram
Frequências de fa prima e de segunda
Em si -- como puderam, cravaram...
Do violino e da viola, das primas posições
-- dos maiores B e G, se apropriaram...

Na escalada dos arpejos ascendentes
-- por entre tons e semi-tons,
Pelas oitavas das oitavas, se firmaram.

Abri os olhos e acordei!
Não sei dizer
se partituras vi em sonho, ou
se oitavas escalares,
andando de elevadores,
daquele prédio, eu visitei.

Uma sessão plenária

2012-01-10T01:39:00.000-08:00

Há os contrários?
-- Não se os conta!
Os a favor?
-- Bem vindos são!..

Sessão plenária ouve atenta
a mesa proclamar os rsultados.
-- Venceu a maioria.
Trabalhos encerrados.

Sistema livre de pensamento Cartesiano
Discute todos os assuntos num mesmo plano
-- Desde que vingue a opinião propositante
O resto nem se discute... Não é significante!..

O Secretariado?
-- Qual seria a sua máxima função?
Pode até nem saber ler!
Porém, deve ser obediente ao hierárquico "patrão".

De resto, tudo se resolve no tapetão!..
Ah! Menos grave, meu irmão.
Não se dê premissas que, em sendo omissas,
não terás perdido o "diagrama" da conclusão!..

Quanto ao modo de anotar os silogismos,
Não deve se apegar às regras da estruturação.
Apenas rabiscar frases conexas tais, que
possam ser apercebidas pela supra direção.
-- Que em nada possa macular
o menor átimo de sua qualquer ação.
A verdade, desta estância, foi confirmada
pelas muitas plenárias da minha congregação.

Há os contrários?
-- Não se os conte! Não!

De ninguém nada

2012-01-09T02:19:00.001-08:00

Toca! Toca! Toca!
Toca! Ó, telefone!
Anuncie o meu chamado.
Quero falar com o prelado
-- o Pastor assoberbado...
Oprimido por si próprio --
Pelas coisas da vida atarefado.

Não por acaso que
O seu rebanho diminui
A olhos vistos. -- Ele acha
Que de Deus a vontade é assim.
Atender aos aclamos da membresia
Não cunhou ainda um conceito
no micro dicionário do seu "pasquim".

A sua posição de vigilante
É não cair, como um galho seco,
Despencando de uma árvore gigante.
Na escala da situação, se destaca
-- a si mesmo, por si próprio, como
Um mestre da maestria de manter-se
Cabmbaleante, sem cair ao chão!..

Inimigos tem alguns.
O que o azucrina muito, apenas um.
Como uma pedra no seu sapato, ou
Como um nó que não se desata!
Deste modo, torna a vida de maestro
Extenuante e pouco de ser grata.
A saída: Não atender a chamada!

Na hierarquia da relação confiante
Sou apenas um irmão "pensante"!
Dos conluios de manada
Sinceramente, eu não curto nada.
Só por isso, possivelmente, tomba
No vasio toda a minha chamada...
O telefone toca. De ninguém nada!

09.01.2012

Одне весло

2012-01-09T00:43:00.001-08:00

Ввійшов Марко, та й зпитав:
"Татусю! А що ти робиш?.."
Я й відказав: " А знати чому
тобі потрібно? Бож ти ніколи
щось знати про мене бажав!"

Ось так розмова наша ішла
Як гуркіт розійшовся скрізь
-- по всіх просторах весла...
Весло містило два веслярі
Під один ритм потрібні тяарі!

Гребти веслом разом в одну!
Так із човна на берег перейду
Інший зовсім -- спустошений:
"Як в тебе поміч я не візьму".
Бери весло! Плевім в одно!..

Одне весло. -- Два веслярі!..
Зв'яжімо сили наші в цім човні.
Разом до мети перепливемо --
На другім боці, при усті річки,
Нові стосунки в бутті знайдемо!

Ти є мій син. -- Я є твій батько.
Чому питаєш що я таке роблю?
Бери весло, сідай рядом зі мною
Веслуймо в одному напрямку...
Я бачу, річки цеї, другу сторону!

Nos distantes aposentos

2012-01-07T02:14:00.000-08:00

Yuri Prokonenko
Professor de Informática e
Poeta ucraniano da geração jovem
Escreve em ucraniano e em russo.

Прокопенко Юрий:
В тишине дальних комнат

Tradução do russo por Mykola Szoma
07.01.2012
Nos distantes aposentos

No silêncio dos distantes aposentos,
A noite de novo estende o seu manto
Na quietude dos aposentos distantes,
As horas do tempo se movem p'ra trás.
Agita-se a sombra de alguém,
O espectro dos dias passados.
Por entre as paredes, perpassa os vãos,
Abala os meus sentimentos.

No silêncio dos distantes aposentos,
A lua de novo esparge os seus raios.
Na quietude dos aposentos distantes,
Pernoita ela mais uma vez.
Ouve-se um rangido de porta,
O canto de um pássaro noturno ecoa.
Não ouço os gritos do coração,
O silêncio tomou a conta da sua ação.

No silêncio dos distantes aposentos,
Acende-se de novo a luz.
Na quietude dos aposentos distantes,
Oculta-se mais uma vez o amanhecer.
Desdobra-se mais um dia,
O sol mais um vez cumprimenta a terra.
Aos ventos, a indolência é estranha,
Sempre sopram. Jamais sopram em vão!

No silêncio dos distantes aposentos,
Entardece outra vez.
Na quietude dos aposentos distantes,
As horas do tempo se movem p'ra trás.
Agita-se a sombra mais uma vez,
O espectro dos dias passados.
Por entre as paredes, perpassa os vãos,
Abala os meus sentimentos de novo.

13.06.2001

Ele se tornou fútil

2012-01-06T10:34:00.001-08:00

Aos poucos transformou em coisa fútil,
dos tempos o significado de estar sóbrio.
Manipulando os escritos da verdade, ele
viveu em falsidade os dias de maestria...

Dizia ser mestre intocável em seus conceitos.
As Escrituras eram o seu forte "cadafalso"!..
Porém, aos seus oitenta e tantos, haja visto,
Revelou-se que totalmente se conduzia falso.

Ele amava a moeda... Que fosse ouro e prata!
Também, não recusava nem os vintens de lata.
A sua "conta" engordava. -- Que vida engrata!..
Aos olhos dos demais, aparecia como o beato.

Pastava a grei como quem pasta as ovelhas
Tudo era seu! -- Desde o pupitre até o portal.
Ninguém que duvidasse! Descredo seria fatal.
Manipulando a verdade, ele chegou ao final!..

Мій ювілей

2012-01-06T02:03:00.001-08:00

Прийдіть до мене на весілля
-- Пятьдесяти років ювілей!..
Дізнаєтесь про мене щось
Я не більше збагатів...
Але, хай правда пролунає:
Приніс на світ купку людей!..

Отак почав я родовід новий.
Слав'янську кров змішав я
із чорнобривою кровію
цвітучої бразильської землі.
Нових п'ять гілок укорінилось
Так фантастично, начебто в сні!

І я пркинівсь... П'ятьдесять років
Часи летять скоріше ніж лебеді.
А коли глянеш поза вікно, то
бачиш все там по заду далеко...
А ти пливеш поряд з китом --
Під буйним вітром в синім морі!..

Була весна, ніяк не змінна!
Різнокольорові квіти розцвітали.
А, поза літом, осінь наступала
-- Суворі холоду дні указувала.
Тоді прийшла зима; Та й усе те
Яке було веселе і скасувала!..

Панич я був. Остався паном...
Жупана не вдягаю. Не потребую.
Під хмарним небом, зірок вітаю
Й кажу собі самому: Я ще буду!
Беріть мене, та не в'яжіте! О, ні!
Бо силу маю стоятись проти вас!

Роздумайтесь про те що я скажу:
"Ви п'єте фільтровану воду все а
Я, ще п'ю -- так як колись, квас!..
В кінець кінців: Ні ви без мене; ані
Тоже і я не можу бути сам без вас.
Правда одна: Кожен має свій час.

А де вони?

2012-01-04T02:10:00.000-08:00

А день за днем проходить
Немов годинника хвилина.
Нічого не лишає за собою!
-- Без кольору ніякого:
Скоро змальована картина.

Була колись велика пані Ю
Забулися про неї ось тепер
-- А де вона? А де брати?..
Ось ті що з нею будували
Нові шляхи, й нові путі!?.

Забулися про тебе скоро!..
Обіцянка не так була цільна.
Спасайся сам і хто як може
-- Кінець кінців: Ти є одна!..
Осталась сама, Пані! Сама!

А вітер віє в широкім полі.
Колонію оновлює щодня.
Та й качани там виростають
І гарбузи, з тобою там, хай
розмову приватну мають...

А там і вірли не співають,
Часами соколи гуляють...
Там читати немащо. -- Гості,
таке усім знано: Аркушів
напису туди не посилають.

Не спалося мені

2012-01-03T10:46:00.000-08:00

Сьогодні не спалося мені
Думи мої літали далеко десь.
Ніч була довга та глибока
-- Я бажав спати, але сон
чомусь утікав від мене...

Питав себе що мені сталось?
А відповідь втікала у далінь!
Навіть прийшлося допускати
до стану такого: придумувати
Що шлях мій зайшов у лінь!..

А тінь минулого дня,
кольорів сепового тону,
Ніяк не покидала мене самим.
Та записати я не міг. Розмови
бо небуло. Я спати щойно ліг!

А перейти поріг -- не Рубікона,
а з хати моєї до крамниці і там
купити олівця й паперу... Щоб
написати якесь слово і химеру.
Та й розказати про свої дні злі.

Поетом захотів я стати.
Вечерами до пізньої ночі грати
-- Не гитарою, а лексиконом
якесь майбутьнє змалювати!

Писав так без перестанку
Що і забувся й спати, і то
аж до самого світанку...
Перекотився з ноги на ногу
-- Ледви прийшов до ранку.

Зоря вечірня вже дрімала
Як місяць виходив із-за гори
Та один ворон сам крякав.
Зламав своє крило серед хуги.

Потоком все в гаю лежало.
І я не спав. І сон мене покинув.
Останню каплю долі допивав:
Думи мої літали в чужім краю!..

Вечір дрімає

2012-01-02T03:01:00.001-08:00

Діброва заснула,
День засмутився,
Вечір дрімає,
Та сонце сховалось
За далекі десь горізонти.

Вітри з вітрами
Танцюють свій танок
-- останок вечірніх подій...
Дівчина втирає свої карі очі
Відчуває кінець усіх мрій!

Згадала присягу --
Таж він все забув!
-- Вже два роки минулось,
як він із нею бував...
Поїхав далеко. Наче пропав!

Незнає нічього про нього
-- чи живий ще, та й може
З другою, нову клітинку плете.
І серце її сумує й дрімає...
Похоже на діброву.
Як верба, під захід сонця,
додолу себе гне!

"Не співає соловейко
-- Надаремно бувби його спів!
Для дівчини все минулось
Залишився лишень гнів...
-- Як зустрінуся з ним, ще раз,
То серденько його роздеру
Та й по всіх вітрах рознесу!..

Хай всі знають хто такий він.
А хто я? -- Суцільна вада!..
Не дізнатись звідки й де
Й чому, мене взяли... Знаю:
Маю серце... Як усі мої брати!
Верби гнуться і я гнуся.
Я зелена діброва
Навколо мене шумують вітри."

Петрушка та Янушка

2011-12-30T10:37:00.001-08:00

Шахрай Петрушка відвідав балерину,
свого старого друга, по імені Янушка.

Янушка грав на скрипку, співав басом
у семінарському хорі. Ходив весною,
немов нічний туман, під синім небом.

А зимою, із хати надвір не виходив.
-- Боявся як лід здеревіти й збіліти...

Янушка любив дуже одне й тільки:
Свою балерину і танець балету її --
"Арапа" Петрушка -- скажену картину!

Усе виконується стосовно. Дуже повно.
Навіть здаються юрби здивовані людей.
-- Свою неволю відрізняють від свиней!

Петрушка і Янушка дружно зустрілись.
Янушка взяв свою срипку та й заспівав
Петрушка балу віддався та й танцював!

Шахрай Петрушка відвідав балерину,
свого старого друга, по імені Янушка.

Згадай загадку

2011-12-30T03:13:00.001-08:00

Згадай загадку про розгадку
як розгадати твою загадку --
Оту, що розумієш тільки ти!..

Таємна вона для мене
Бож так, аж досі, ти зміг
чомусь спонукливо і зберегти.

Мрії чужі не легко розгадати
Та розв'язати вузол затягнутий
Непросто й буває дуже тяжко.

Й таке, не лишень мені одному;
Воно для всіх однаково, сучасно.
Така доля вистачає на усіх нас
І то, проявом подібно та одночасно!

Згадай своє дитинство --
Себе побач яким ти колись був.
Безпосередньо ти любо грався
Та ці емоції аж досі ти не забув!

Підступність, як вирішальна роль
-- в твоєму дитинству, небувала!
Твоє походження має загадку...
Оту загадку, що розумієш тільки ти!

O fiel o quê é?

2011-12-28T09:42:00.001-08:00

Não mais se busca fazer os fiéis da fé.
O que se quer é ter fiéis consumidores
-- Não das Escrituras,
mas de quaisquer escritos.

Que sejam eles quaisquer,
mesmo (em sua maioria) banais.
Tanto os fiéis, quanto os escritos.
Porém, que tenham a vantagem de
vendagem milionária, que encham
as prateleiras consumidoras e que
Promovam, os seus autores
Os sspecialistas promotores
-- Inteligentes vendilhõres de fé e
De seus xero-copiados "manuais".
Em se os lendo, mesmo por baixo,
Percebe-se que são todos iguais!..
Os "Smart traders of faith" mundial

Vendem, incentivando o consumismo
Elevando ao paroxismo a paranóia de
"quem lê mais", maior bênção terá --
Embora se prive das coisas pequenas
da vida e que, em troca das grandes,
Que aos arautos e sábios maneadores
-- o pacato e contente, fiel passará...

Seja um fiel. Mas, não abuse da fé.
Não é consumindo os escritos dos
Nababos da fé -- nomeados por si
e por seus menestreis similares.
Da fé verdadeita eles têem pouco
-- Mas, sabem apropriar-se dela
para erigir os seus "baixos" pilares.

A leitura é sadia e é boa
quando completa a sua precisão.
Não se pode simplesmente usá-la
Como meio massificante de alienação.

Як що ти не знаєш

2011-12-28T01:29:00.000-08:00

Якщо не знаєш
Тобі розкажу я
Як зеленіють верби
Та вітер як віє в ніч ясну.

Коли як хитаються вітки дерев
Та сонце коли як, листя пожовтіле,
З гілок посохлих скидає додолу
А вітер як переносить його
Із краю одного
отого малого садочка
аж до краю другого...

Й тобі покажу я
Де соловеки співають співи свої
І де високі ясени, у своїх квітоньках,
з високо піднятою кроною,
"роздають" свої скрипіння
-- серед вітрового хитання,
немовбито наші кленові сини.
Під сизим небом на нас поглядають
А ми, із низу, байдуже гадаєм
що то можливо будуть
до нашого буття жахливі шпигуни!..
А що ж тому, якщо іє вони?
-- Живімо спокійно, та сіймо кавуни!

Тоді коли цар під вином задрімає
А цариця в садку між трояндами гуляє
То моряк над водою весело пригає
-- Огорожу, збунтованих хвиль,
під свої руки розумно складає.
Народ же нічого не знає!
Без условно співає й співає...

Он він стоїть за стіною.
Кріз вікно заглядає --
заграти задумав,,, Скрипку шукає.
-- Заспівай моя люба дівчинонько
"Уставай"! Надворі сонце вже сяє.
Вітер буйнує широкі дороги --
порохи від землі підімає!
Під вікном, твій коханий на тебе чекає!

І виноград покажу я тобі
Де росте він. як листя його зеленіє
Як вино із "галуззя" його я топчу
Та як п'ю я його на сполуччя...

Тобі розкажу я
Як зеленіють верби
Та вітер як віє в ніч ясну.

Дай гречку бабусі

2011-12-27T03:29:00.001-08:00

Дай гречку й пшеницю
І бабуся затанцює...
Усе навкруг повеселіє
Й ворожий голос заніміє!

Ось так доріжку
собі простелеш ти і
Сам себе поставиш
на ту бажану тобою
"щасливу" верхушку...

Гречка бабусі
Це акція доброго виду.
А здається видніше,
Коли в різдв'яні часи...
Ти потужним відчуєшся
Бо можливо підкориш
навіть найзліші вороги!..

Пайка пшениці брюха наповнить.
Скасує розум... Заморозить мозок!
Вимиє волю й бажання із голови...
Синів розділить, немов курчат,
в розвиток соціал-умовлених дітей.

Такі стосунки -- приносять спокій.
Тягар здіймають з наших плечей.
На томість, безглузді ігри з нами
-- як маріонетки, байдуже грають
А усе інше, для нас, буде пусте!

Твій стан

2011-12-26T11:32:00.000-08:00

Візьми меча в свої руки
Покажи його усім ворогам!

Нехай вони взнають
Що ти не є син байдужий
Що ти не боїшся...

Чи буде іще рано,
Чи буде вже пізно,
Ти завжди є з ними і там.

Ти будеш присутьній
Та завжди готовий
Підтримувати своїх громадян.
Така доля твоя. це твій стан!..

Онлайн з усіма побратима
Міні флеші народу
про волю та вірність
батьківщині своїй
-- як граніт дощовий.
день за днем посилай.

Візьми далі залізну пательню
Із неї зроби залізну стіну --
Хай вона зберігає тебе від вітрів
Пурпурових хмар та широких степів!
При кольоровій гармонії громів...

Та й не забудь пшениці, ячменю
Також і сочевиці... Змішай усе
Хліба спечи для себе та для своїх...
Двері закрий. Засвіти свічку.
Сядь за столом спокійно.
Турнір вина присмакуй.
Згадай також і про мене, та й
про моїх -- on line, роздрукуй.

É tempo

2011-12-26T01:35:00.001-08:00

É tempo de reflexão!
É tempo de esquecer as mágoas
-- É o grande dia de perdão!.
Natal, a data tão sublime:
Sempre redime as dores do coração.
Por que viver as mágoas?
Melhor é dar e recerber o perdão!..

E tu, que se diz versado em
sagrada sabedoria,
que mais entendes da profética razão
Que ensinas a vencer as asperezas
e as agruras das incertezas da vida,
Por que não ensinas a dar o perdão?
-- Dando um exmplo e perdoares
aos que machucaram
(como andas a dizer, por aí)
o teu coração?..

É tempo de reflexão!.. -- Por que
Tu sempre atiras a primeira pedra
Ó, meu irmão?
Por ser ancião da Palvra?
-- Não! Isso não te dá direito nenhum!
Mais de leve, irmão... Assim, não!

Natal de 2011

Ele é a sublevação

2011-12-25T03:40:00.001-08:00

Ele continua desafiando a todos!..
Não se submete à autoridade real.
Sublevação é o seu comportamento.

-- Vê, nos outros,
uma incapacidade total:
de gerir um rebanho,
de tomar a conta de uma pastoral...
Se diz versado nas Escrituras e, se
proclama aos que queiram ouvir: ele
é o "bambão" da "apologética".
Se fez "mestre" da palavra
nas ramalhadeiras do seu próprio quintal.

Caso dos doutros,
não leva em conta!
Toda a verdade está com ele. E ponto final!
Com seus oitenta e tantos --
Valeu de nada
da vida a lição.
Só ele é o verdadeiro baluarte
da fé e da esperança --
É o pensamento seu. Não se discute então!

Coitado!
Por mais que eu queira entendê-lo
Não posso vê-lo menos que uma pedra
na vereda do caminhos de qualquer irmão...

A sua vida toda se baseia
no ato proposital da sublevação!

Вином не упивайся

2011-12-22T05:30:00.000-08:00

Вино кружляє голову навколо себе.
Воно зрадливе завжди ..
Як в день так і ночами! Перевертає
все те що перед собою бачить --
Хоч і несподівано його зустрічає.

Може збунтувати честь чоловіка.
Лінивим зробить кожну людину...
Розкриє сварку поміж братами --
Розіб'є серце немов ту склянку і,
без жалю, підпалить навіть хатинку!

Хто п'є вино щоденно, бажає усе спати
Та й більшь нічого робити не хоче він.
Коли відкриє очі, навколо себе гляне
Й сумно побаче на як багато побіднів!..
Вино солодке! Гірко його розум зумлів!

Крива дорога, лидачої людини,
необачно -- до чогось доброго, ніяк
нікого не доведе... Кажу, з повагою тобі
-- й про це я добре знаю, що вітер віє
там де могутьнє атмосферне повітря є!..

Вуха свого не затуляй до мого слова!
Приймай мої рекомендації як твій маяк.
Нехай бурхливо хвилі підіймаються, так
яко їм можливо підійматись. Не бійся!
Ти не буряк!.. Не пий тоді вина... Ніяк!

Мудра людина сідає за столом хоробрих.
Має твердиню під ногами там де стоїть!..
Він з ледарем зв'язку не має. Вина не п'є.
Брехливих свідків він ніколи не приймає .
Як може зберігає себе від хмурних днів!

Обманувся зовсім я

2011-12-21T01:57:00.000-08:00

Вовки мене обіймали щоденно!
Казали мені що "плекають
мене та моє земне буття"...

І я вірив в слова їх брехливі
-- Не гадав що вовки
мають одіж на овечу похожу...

І я вірив що їхне слово
була повна правда... Воно
лишень було тільки слово.

Вся їхня рохмова зі мною
була тільки "ціла" брехня!..
Вовки мене обіймали щоденно!

Спочине нехай

2011-10-30T02:51:00.001-07:00

Він не забув свою батьківщину.
Юнак без долі почувся в полоні
Біда закинула його в чужий край.

В воєнних походах. проти татарів,
Він стійко боровся...
Аж доти в недолі спіткався
На полі чужому, чужим розпізнався.

Згадав він країну в якій народився
Та й гірко заплакав...
Тепер, ось далеко від неї, сумує ...
Не знає -- себе сам питає,
що із ним буде коли постаріє?

Чи вітер повіє по личку блідому уже,
Чи місяць згадає й поглядить на нього
Він чужинець є та все, кругом нього,
є безнадійне й чуже!..

Не забув він свою батьківщину...
Таж батьківщина про нього й не знає!
Чи розкаже її хтось, що в неї був син,
що за неї боровся. А тепер загубився
в чужому кайдані -- Хоч би й не вмер!

Юнаком іще був він, як біда погуляла
й далеко його занесла в чужий край!..
Ось він там постаріє. Спочине нехай!

A título de um Prólogo

2011-10-15T03:24:00.000-07:00

15 de outubro de 2011

Hoje, está sendo lançado este blog.

Desejo que ele traga algo de informativo útil para todos os que o acessarem.

Sinceramente, Щома Микола Опанасович.