Мій ювілей

Прийдіть до мене на весілля
-- Пятьдесяти років ювілей!..
Дізнаєтесь про мене щось
Я не більше збагатів...
Але, хай правда пролунає:
Приніс на світ купку людей!..

Отак почав я родовід новий.
Слав'янську кров змішав я
із чорнобривою кровію
цвітучої бразильської землі.
Нових п'ять гілок укорінилось
Так фантастично, начебто в сні!

І я пркинівсь... П'ятьдесять років
Часи летять скоріше ніж лебеді.
А коли глянеш поза вікно, то
бачиш все там по заду далеко...
А ти пливеш поряд з китом --
Під буйним вітром в синім морі!..

Була весна, ніяк не змінна!
Різнокольорові квіти розцвітали.
А, поза літом, осінь наступала
-- Суворі холоду дні указувала.
Тоді прийшла зима; Та й усе те
Яке було веселе і скасувала!..

Панич я був. Остався паном...
Жупана не вдягаю. Не потребую.
Під хмарним небом, зірок вітаю
Й кажу собі самому: Я ще буду!
Беріть мене, та не в'яжіте! О, ні!
Бо силу маю стоятись проти вас!

Роздумайтесь про те що я скажу:
"Ви п'єте фільтровану воду все а
Я, ще п'ю -- так як колись, квас!..
В кінець кінців: Ні ви без мене; ані
Тоже і я не можу бути сам без вас.
Правда одна: Кожен має свій час.

А де вони?

А день за днем проходить
Немов годинника хвилина.
Нічого не лишає за собою!
-- Без кольору ніякого:
Скоро змальована картина.

Була колись велика пані Ю
Забулися про неї ось тепер
-- А де вона? А де брати?..
Ось ті що з нею будували
Нові шляхи, й нові путі!?.

Забулися про тебе скоро!..
Обіцянка не так була цільна.
Спасайся сам і хто як може
-- Кінець кінців: Ти є одна!..
Осталась сама, Пані! Сама!

А вітер віє в широкім полі.
Колонію оновлює щодня.
Та й качани там виростають
І гарбузи, з тобою там, хай
розмову приватну мають...

А там і вірли не співають,
Часами соколи гуляють...
Там читати немащо. -- Гості,
таке усім знано: Аркушів
напису туди не посилають.

Не спалося мені

Сьогодні не спалося мені
Думи мої літали далеко десь.
Ніч була довга та глибока
-- Я бажав спати, але сон
чомусь утікав від мене...

Питав себе що мені сталось?
А відповідь втікала у далінь!
Навіть прийшлося допускати
до стану такого: придумувати
Що шлях мій зайшов у лінь!..

А тінь минулого дня,
кольорів сепового тону,
Ніяк не покидала мене самим.
Та записати я не міг. Розмови
бо небуло. Я спати щойно ліг!

А перейти поріг -- не Рубікона,
а з хати моєї до крамниці і там
купити олівця й паперу... Щоб
написати якесь слово і химеру.
Та й розказати про свої дні злі.

Поетом захотів я стати.
Вечерами до пізньої ночі грати
-- Не гитарою, а лексиконом
якесь майбутьнє змалювати!

Писав так без перестанку
Що і забувся й спати, і то
аж до самого світанку...
Перекотився з ноги на ногу
-- Ледви прийшов до ранку.

Зоря вечірня вже дрімала
Як місяць виходив із-за гори
Та один ворон сам крякав.
Зламав своє крило серед хуги.

Потоком все в гаю лежало.
І я не спав. І сон мене покинув.
Останню каплю долі допивав:
Думи мої літали в чужім краю!..

Вечір дрімає

Діброва заснула,
День засмутився,
Вечір дрімає,
Та сонце сховалось
За далекі десь горізонти.

Вітри з вітрами
Танцюють свій танок
-- останок вечірніх подій...
Дівчина втирає свої карі очі
Відчуває кінець усіх мрій!

Згадала присягу --
Таж він все забув!
-- Вже два роки минулось,
як він із нею бував...
Поїхав далеко. Наче пропав!

Незнає нічього про нього
-- чи живий ще, та й може
З другою, нову клітинку плете.
І серце її сумує й дрімає...
Похоже на діброву.
Як верба, під захід сонця,
додолу себе гне!

"Не співає соловейко
-- Надаремно бувби його спів!
Для дівчини все минулось
Залишився лишень гнів...
-- Як зустрінуся з ним, ще раз,
То серденько його роздеру
Та й по всіх вітрах рознесу!..

Хай всі знають хто такий він.
А хто я? -- Суцільна вада!..
Не дізнатись звідки й де
Й чому, мене взяли... Знаю:
Маю серце... Як усі мої брати!
Верби гнуться і я гнуся.
Я зелена діброва
Навколо мене шумують вітри."

Петрушка та Янушка

Шахрай Петрушка відвідав балерину,
свого старого друга, по імені Янушка.

Янушка грав на скрипку, співав басом
у семінарському хорі. Ходив весною,
немов нічний туман, під синім небом.

А зимою, із хати надвір не виходив.
-- Боявся як лід здеревіти й збіліти...

Янушка любив дуже одне й тільки:
Свою балерину і танець балету її --
"Арапа" Петрушка -- скажену картину!

Усе виконується стосовно. Дуже повно.
Навіть здаються юрби здивовані людей.
-- Свою неволю відрізняють від свиней!

Петрушка і Янушка дружно зустрілись.
Янушка взяв свою срипку та й заспівав
Петрушка балу віддався та й танцював!

Шахрай Петрушка відвідав балерину,
свого старого друга, по імені Янушка.

Згадай загадку

Згадай загадку про розгадку
як розгадати твою загадку --
Оту, що розумієш тільки ти!..

Таємна вона для мене
Бож так, аж досі, ти зміг
чомусь спонукливо і зберегти.

Мрії чужі не легко розгадати
Та розв'язати вузол затягнутий
Непросто й буває дуже тяжко.

Й таке, не лишень мені одному;
Воно для всіх однаково, сучасно.
Така доля вистачає на усіх нас
І то, проявом подібно та одночасно!

Згадай своє дитинство --
Себе побач яким ти колись був.
Безпосередньо ти любо грався
Та ці емоції аж досі ти не забув!

Підступність, як вирішальна роль
-- в твоєму дитинству, небувала!
Твоє походження має загадку...
Оту загадку, що розумієш тільки ти!

O fiel o quê é?

Não mais se busca fazer os fiéis da fé.
O que se quer é ter fiéis consumidores
-- Não das Escrituras,
mas de quaisquer escritos.

Que sejam eles quaisquer,
mesmo (em sua maioria) banais.
Tanto os fiéis, quanto os escritos.
Porém, que tenham a vantagem de
vendagem milionária, que encham
as prateleiras consumidoras e que
Promovam, os seus autores
Os sspecialistas promotores
-- Inteligentes vendilhõres de fé e
De seus xero-copiados "manuais".
Em se os lendo, mesmo por baixo,
Percebe-se que são todos iguais!..
Os "Smart traders of faith" mundial

Vendem, incentivando o consumismo
Elevando ao paroxismo a paranóia de
"quem lê mais", maior bênção terá --
Embora se prive das coisas pequenas
da vida e que, em troca das grandes,
Que aos arautos e sábios maneadores
-- o pacato e contente, fiel passará...

Seja um fiel. Mas, não abuse da fé.
Não é consumindo os escritos dos
Nababos da fé -- nomeados por si
e por seus menestreis similares.
Da fé verdadeita eles têem pouco
-- Mas, sabem apropriar-se dela
para erigir os seus "baixos" pilares.

A leitura é sadia e é boa
quando completa a sua precisão.
Não se pode simplesmente usá-la
Como meio massificante de alienação.