Початок людства

Як сотворив Бог чоловіка,
Землю віддав йому, аби
порав він її усячини
та зберігав в ній
чіткість і чистоту…

Найперше, подарив йому:
ділянку землі конфортну
– Садок Едемський
тай в нім хатинку
маленьку збудував.
Презентував йому дівчину
Та щоби з нею одружився,
весільний одяг безцінно
– в подарунок, дістав.
Ось так перший чоловік
історію людства розпочав!

Жилося спокійно. Дружина,
Молода і гарна дівчина
Не знала незгоди…
А сутність природи
космоцентром робила її…
Квіткові аромати шипрові
парфумерні есенції випускали
– щоденно й щонічно всі дні.

Так жилося
На здивований вигук “Чому?..”
Садок Едемсьеий ‘розвалився’.
Дівчина розчарувалась…
А чоловік, творіння Бога,
залишився без ділянки
З’єднався із рогатими чортами.
За ним закрилися ворота саду
А тепер він ходить
по стежинках камінистих світу
босими ногами…

Десь у безодні глибокій
– Там де моря не має
– Де сонце не світить
– Де місяць не сяє
– Там зірок не видно
– Цвіркуни там не стрекочуть

Там тільки чорти хохочуть!

Ось такий один із них
Хохотів тай хохотів
Тай ще більше іздурів

– Закричав: “Чому?..”
Той Садок Едемський
на кусочки я розірву!

Проміняли

Проміняли свою Славу
McDonald's Champagne
Присвоїли натомість.

Вже не грають гопака
Кажуть: "Другі часи
ось нас обновили".

Реп модерний
серця молоді огортає.
А дівчина, вже не ляльку,
для розваги своєї, шукає
а м'яча в football грати.
з братиком своїм, бажає!

А могилу
Катерину в якій поховали
Вітри засипали землею
Щоб люди й не споминали
Як про неї, часів минулих,
кобзарі співали...
Гайдамаки пивка попивали
Свою долю про неволю
веселі співали...

А тепер усе інакше
Рок-н-ролл качає всюди
Фолк і панк затоплюють
гитарою й бубоном груди!
Кобзаря не чути ніде всюди.

Весна

Срібляні краплі дощові
падають з неба спокійно.
Первоцвіт це весняний
Підстосовує все
під кольори свої...

В повітрі аромати чудові
наповняють наші ніздря
та в глибокім диханні
замикають нам дух в сні!
А тіло тепліє й масажі
від дотиків мурашок
чутливо приймає.

Це весна. Зиму заступає.
Про неї багато гомону --
Земля вся співає!..
Срібляні краплі дощові
тільки весна в собі має!

Я тартюф

Ворота світа відкрив я
А двері серця закрив.

Заглянув у вікно --
Сонце і місяц злилися
Долини покрилися снігом...

Та ж мрії мої, в такім стані,
чомусь не зів'яли й не всохли
-- Вони розцвіли іще більше.

По широких просторах
По тих хмарах синявих
Як ті чайки Дніпрові
Немов ті зелені долини
Чи вишневі садки що,
понад річкою, розтяглися...

Зрозумів я одно:
Краще буде мені,
як раніше було.
Двері відкрию
Закрию вікно
Ворота замкну...
Я тартюф
вбраний у шлюбне полотно...

Будують все другим

Другим будує хати --
Під синім небом спить.
Свій край він залишив.
Шукає місце в якомуб
Для нього краще жить!

З півдня на північ
Він всю країну пересік
В Сан Павло зупинився.
Задумав тут прожити
Спокійніше свій вік.

Тут сонце гріє тоже:
Таж не спалює трави.
По деревах все зеленіє
Чудово шумують ясени!

Та й він є не сам один.
Має жінку й два сини...
Треба заробляти гроші:
Їжу в крамниці купувати
Напрокат квартиру брати.

Фахівець він же не є...
-- Каменярем може бути.
Свою силу продавати
архитекторам... Тим що,
із дизайнерами, зразом,
Будують доми з заказом!

Ось так і проживають
Всі спокійно, разом.
Деякі, доми будують...
Деякі, під синім небом,
Свої дні тільки рахують!

Vivenciando as saudades

A pergunta constante
me faço: "Por que?"
Resposta não acho...
Mesmo, por noites
procurando inteiras.
Por que?..

Sinto saudades
das coisas que
um dia já foram
e hoje, não são.
Sumiram no espaço --
Se perderam no tempo
Foram minhas um dia.

Hoje, de alguém outro,
possivelmente,
em sendo serão.
Será que é deles que
eu sinto as saudades?
Então, as saudades
-- que sinto,
eu as sinto em vão!..

Não são os teus olhos
nem os teus lábios...
Oh, não!
É o teu coração
que escondeu-se no meu,
destruindo a minha paz.
Descobri que és tu
o mote de saudades
que me invadem sempre...
Fazes me perder no tempo
Vivenciando as saudades
que se distanciam mais!

Prevenido

Prevenido --
Equivalente social
de revenido...

Seu caráter sem caráter
simplesmente se define
como alguém destemido

Homem quantum
nano oprimido!

Mecatrônicamente
sustentado o seu esqueleto
jamais pode tornar-se obsoleto

Renova-se, a cada instante,
nas prateleiras do designer
- O especialista trainer...

Tem cérebro gerenciado
por um de tablet teclado...
Engendrado nos moldes de um
conhecido Rigoletto e
genuinamente desapropriado
das fábulas históricas dos
Montecchios e Capuletos...

De Concórdio de Espoleto
não duvido e nem prometo
acreditar... Porém, digo
que o designer,
lá de cima, deu um jeito
-- Conseguiu
em espoleta transmutar...
O revenido humanizou-se e
o humano virou
simples metal!