А де ви були?

А де були ваші бажання
Тоді, коли була можливість
Вибирати своїх представників.

Сміялися -- один з другого --
Впивалися винами чужих!

А ворог стосував свої стежки
Щоб завести, вас усіх,
Далеко за обрій...

Туди де над полями літають --
Нам уже знані, соколи й
чужими словами складають пісні.

Тепер же засмійтесь до себе самих.
А вина вже немає ні каплі!
Співчуття залишились сумні.
Ви глупці -- були всі, великі...
Соційно з’єднатись не вміли.
Блукали в глаголах не рідних
-- Направді, були всі дурні!

А ти вибрав кого за свого брата?..
Він же є, тобі явно й відктрито --
Ворог твій віковий. Чи не так?
Воління твої зруйнував він!
А чекаєш чого іще ти?..
Послідьній, твоєму життю, крах?

Sim, Senhor!

Não clames de Deus o nome em vão!
Que a Sua Bondade não seja pacata
O Seu Uinverso -- foi todo esculpido,
para que tu habitaste nos seus escaninhos,
E a ti reservado e entregue...
Dele tenhas cuidado. Porém, tenhas em Deus
o direito de ser o Seu curador
-- sem transgredir as normas do veredito.

Veneres o Seu nome, que
pela eternidade, resplandece.
Dês graças à Sua bondade.
O Seu poder é infinito...
Frente à glória do Seus atos,
o ato humano perece.

No arrebol das tardes primaveris
Ou, nas soturnas noites de outono,
Lebanta os olhos teus ao alto
E, por sobre as nuvens cinzas
-- de um azul adormecido,
Tentes ver
(com os olhos da tua alma)
A beleza imensa dos horizontes...
Tentes ouvir
(com os ouvidos da tua espiritualidade)
O cantar dos universos do Universo.

A natureza inteira canta!
Vibram todos os acordes sonoros
Da Vontade indomável do Criador.

Ao Senhor dos Exércitos Flamejantes,
Honras e Glórias! Sim, Senhor!..

A história não se descarta

Despiu-se do passado,
Tornou-se um ninguém;
Deixou de ser o filho
-- queria ser o que?

Responda a si!..
Tudo aprendido na infância,
você abandonou por quem?..
Por que deixou de ser
o que você deveria
-- jamais deixar de esquecer?

Da vida a história
não se descarta!..
Da gênese o passado
é o escudo existencial!..
Devia preservá-lo
do esquecimento. Seria
você um ser completo e real!

Os caminhos que trilhamos,
Nos trazem, sempre,
uma consequência fatal!
Tenhamos escolhido certo ou não
-- Responderemos consoante
tenhamos feito a nossa decisão!

Responda a si!
Por que despiu-se do passado?..
Por que tornou-se um ninguém?..
Por que deixou de ser um filho,
Querendo ser o que?

As respostas,
não me cabe procurar.
Dentro de si,
você as devria encontrar.
Ou, simplesmente,
você pode deixar o tempo passar!
Apenas saiba, que
Da vida a história,
não se pode descartar.

Ти маєш право

Ти маєш рот щоб говорити
-- Чому не відкривав?
Ти слово викладати міг
-- Чому не вимовляв?
Придурком ти робився
-- Чому другим, шаблон свій,
нерозумно ти віддав?

З тобою чесні люди говорили!
Ти ж до уваги їх не прийняв!
А тепер маєш переживати долю
Рішення якої ти не гадав!

Звернутися назад, до кого
-- Нема як...
Дивитися в перід!
Поправити сучасне іще можливо.
Ти маєш волю, бажання, слово;
Три елементи,
що разом перевернути зможуть
усю земляну кулю...

Ти маєш рот
-- Відкрий широко,
так як ти можеш!..
Ти слово маєш
-- Говори,
так сильно вимовляй,
як твоє горло дозволяє!
Вирішуй собі бажанну долю!
Ти маєш право,
так як і мав колись;
Не знав про це
-- А тапер знаєш.
Борися за своє --
А ворога не бійся
Ти ж бо духом живий
-- Його подолаєш!..

Душа моя!

Душа моя!
Чому сумуєш?
Що сталося з тобою
-- Твій час буття,
можливо,
здобути кращого
нема як і бажати!..
Задумала ти
щось не відоме --
для мого розуму,
досягяти?

Хотів би знати:
Справа у чім?
Чого шукати?
Тобі потрібно що?
-- Чому сумуєш?..
Можеш мені розказати?

Дивитися минуле
Про будуче питати
Сучасне все забути --
В чім же зустріну твої утрати?
Гадаю, думаю безперестанно --
хоча, направді, до тебе позиватись
те саме що сам із собою горюватись!

Душа моя, ти не смертельна!
Ти необхідна для життя... На жаль,
буття моє -- лиш тимчасове.
А виклик твій для вічного буття!..

Принцеси

Принцеси не розцвітають як квіти серед степів.
Вони гуляють споміж людей багатих -- Володарів
Співають свою красу славетну...
Своїх долонь не украшають в водах червоних --
Що відпустились після змивання красних буряків.

Природа їхня -- Не працювати! -- Стежити
Солідарність усіх хлопчат -- Як дураків!

Здіймати шкіру, як сіль із оселедців...
Спокійно смакувати їхні доляри
Заховані в карманах незашитих;
В штанах розкладених на столі.
Хлопчата, оселедці гламурні...
-- Норвезькі гусаки скучні
З місця знялися й полетіли

Принцеси осталися одні!

A família desintegrou-se

não há janelas
não há portas.
Nem poder haveria,
porque paredes não há!

O que deveria ser um lar,
tornou-se um espaço aberto
-- sem limites do errado,
-- sem saber o que é certo!

Os arbustos de fora
estenderam as suas ramagens
para as indefesas searas
de incipientes pastagens
dos inférteis campos de dentro.

A família partiu-se
mergulhando os seus membros
nas sombras de um caos incerto!

Não há mais timoneiro -- Todos,
insubmissos, em si sucumbiram
-- Procuram caminhos estranhos,
que os ancestrais não previram!

Perderam o rumo...
No seio das sombras,
de escusos costumes dos outros,
suas raizes ruiram!
Esqueceram-se do ponto de onde
-- quando infantes ainda, partiram!

Restou a saudade,
dos sonhos de ontem...
Novos sonhos, na insonia, faliram!..

A família desenquadrou-se.
Paredes cairam --
janelas e portas,
não subsistiram!