Escreva o meu nome

Com a caneta que você tem
escreva, o meu nome,
no seu coração, também...
Com tinta vermelha
e calque com força
para que não desbote!

Que também se assemelhe à
minha paixão desbotada no
tempo da vida partida aos
montes de estilahços, que
se encontram esparramados
pelo empoeirado da vida
chão dessangrado.

Escreva o meu nome
mas não calque tão forte
para que não se transporte
indo às páginas brancas
da minha ilusão!..
Que permaneça somente
nas senoidais linhas
do seu coração...

A mim basta, tão só,
cinzelar alguns versos.
Canções desenhar e floreios,
em tintas azuis, debulhar...
Chorar de lembranças
afogando a saudade
que ainda me abraça.
-- Que não quer me deixar!..

Ao lado do nome
anote as memórias,
caso ainda
um pouco de tinta restou.
Espero que as suas saudades
ainda saudosas das minhas
o vento da vida
furtivamente não dispersou.

Não diga que é tarde agora.
Que a luz da candéia
já se apagou!..
Da tinta vermelha no frasco
nem mais uma gota restou...

Соколи

Соколи співали
"Гей, соколи!.."
Та хмари тряслися
коли їхні крила
-- крилами своїми,
чорняві хмари махали!

А деж ви гуляли
соколи крилаті?
Що так заспівали
в екстаз підняті?
Співу такого я ще не чув
А в сні дитячім
що слухав від неньки
давно вже й забув...

Соколи ніколи
раніше мені не співали.
Не знали про мене,
Про них я не знав.

А чомуж мене зараз згадали?
-- Тоді коли піар
мого серця впізнали
який буцьмо залишив
без надій, та й заспівали?..

В минулі години,
минулих часів,
мені батько та мати
про таке щось казали...
Напевне вони і про це знали.

Пізнати себе безумовно,
це послухати співи соколів.
Від бурхливої хвилі
вітряних просторів
вибухнути із забуття
як той спів крилатих соколів!

A nossa vida

No passado se fez o presente
No presente constrói-se o futuro
O futuro levanta a existẽncia de agora.

Nada há que camufle a vida:
do que já se viveu,
do que já se ouviu,
do que já se disse,
do que já se sentiu...

Só a paciência consegue vencer a partida
A esperança, de ver a chegada, algum dia,
do mais importante dos sonhos
-- da nossa existẽncia,
que sonhamos o mais importante da vida!..

Talvez, esta seja
a própria essência da existẽncia da vida?
Uma onda senoidal
desenhada com as idas e retornos
das despedidas e das partidas!..
Uma catenária transportando as energias
geradas pelos pulsares das nossas vidas!..

Nuvens de poeira
encobrem a visão do meu olhar.
Nada vejo à minha frente... Sinto apenas
que são poeiras das pisadas
dos meus passos a me obnublar.

Mais à frente, ventos haverá que farão
a tempestade se degladiar consigo própria
para que, da minha estrada empoeirada,
possam os grãos de poeira limpar.

Talvez, esta seja a essencia da vida
-- Por entre as nuvens de poeira
sabiamente caminhar.

Закохався

Закохався.
Полюбив сліпу дівчину
Помішався в своїх думах
-- Він дивився
та й задивився
на якусь картину.

Був малюнок
А здавалася дівчина
що чесала свою косу
та й співалв: "розплітай
косу мою... Буду я твоя
Дівчина. Тебе не покину!"

Мене мама збудила рано
А сестрички я не маю,
То ж сама з собою граюсь
-- Виглядаю немов та мрія
Та й до серденька твого
-- Ось я і торкаюсь!

Високі скелі берегів
хоч і переборюють вітри,
та ж хвилі моря їх долають
Ось так малюнок мого чола
тебе скасовує... Оцінки
Ти -- чомусь, не маєш!
Ти закохався! Знаєш?..

Так як учора

Середдефолтний стан дефолту
по валютних резервів
Національного банку України
Становить нашу Державу
на четверте місце у світі
за цим показником.
Україна має цілком достатньо
фінансових ресурсів
для обслуговування своїх
боргових зобов'язань.

Стан Центрального банку держави
Має значіння житт'євого виду
для народа простого соціо-стану?

Отой простий чоловік
На біду, немає отієї хати
На бездоглядній землі
-- Хтось спалив її...
Не дав відповід йому: "Чому?"

А де подівся отой
Літературно-меморіальний музей
Що його колишні друзі задумали
Й почали помаленьку будувати?
Не дали відповіді їм: "Чому?"

А знають всі
-- Не тільки ти та я
"Чому". В чім справа та...
Простого чоловіка хата
Не є банкірова душа! Не має
поліграфічних сувенірних паперів
Й немає серебряного плащя...

Чи, може, слід так залишати!..
Талант поета безперечний,
Про все це він вже писав учора.
Коли держава має гроші то люди
від голоду вмирають. Без упора.
Так є сьогодні, так буде завтра
бож так було, напевне, вчора!..

Наші сусіди кажуть:
"Сегодня ронять,
так как вчера.
Так будуть ронить завтра
и на всегда!"
В банкера думка лишень одна:
'Доллар чи Гривня',
Хай буде ж золота!

Відповідь

Не тільки якогось неборака
а кожного із нас --
Тих хто думають що мають
слово вільне "показати",
"Новий Світовий Порядок"
має програму яка пропонує,
аби як найскоріше,
під своє крило
все однодумне, цілий світ
підпорядкувати!..
Один язик розмови
Одні продукти для споживання
Одне телебачення всесвітнє
Одне політичне понімання
Один порядок всесвітній
Ні одного противного питання!

Ось відповіь даю
тому хто бажає знати
"...хто ж бажає
якогось неборака
подолати?"

Тепер питаю я
-- Читаєш ти щось
світове сильніше?
Як що ні, пора почати
Та це й скоріше!
Світ переміняється
перед твоїм видом.
Приймай інформацію
згідно із запитом!

Більше пиши

Читай багато!
Та більше пиши!
Усе що маєш на думці
на паперу запеши.

Тільки не бреши...
З брехнею не варто жити
Скоріше тебе самого
вона може обдурити.

Не думай що ти найрозумніший
Що твій язик є найскоріший
перевернути ніс отого поросяти
в якусь електричну розетку,
Тай за таку стандартну процедуру
себе записати в неоцінну,
модерного типу, культуру.

Пиши!.. Не бреши!
Не читай більше ніж ти можеш.
Власне слово нехай буде твоє.
А чужому не довіряйся... Може
Хтось скаже тобі: "Ти хто є?"
Відповідь дай:"Справа в чім?"

-- Ти, не я!
-- Я, не ти!
-- Зі мною... ласкаво
Прошу, не чіпайся!

Початок людства

Як сотворив Бог чоловіка,
Землю віддав йому, аби
порав він її усячини
та зберігав в ній
чіткість і чистоту…

Найперше, подарив йому:
ділянку землі конфортну
– Садок Едемський
тай в нім хатинку
маленьку збудував.
Презентував йому дівчину
Та щоби з нею одружився,
весільний одяг безцінно
– в подарунок, дістав.
Ось так перший чоловік
історію людства розпочав!

Жилося спокійно. Дружина,
Молода і гарна дівчина
Не знала незгоди…
А сутність природи
космоцентром робила її…
Квіткові аромати шипрові
парфумерні есенції випускали
– щоденно й щонічно всі дні.

Так жилося
На здивований вигук “Чому?..”
Садок Едемсьеий ‘розвалився’.
Дівчина розчарувалась…
А чоловік, творіння Бога,
залишився без ділянки
З’єднався із рогатими чортами.
За ним закрилися ворота саду
А тепер він ходить
по стежинках камінистих світу
босими ногами…

Десь у безодні глибокій
– Там де моря не має
– Де сонце не світить
– Де місяць не сяє
– Там зірок не видно
– Цвіркуни там не стрекочуть

Там тільки чорти хохочуть!

Ось такий один із них
Хохотів тай хохотів
Тай ще більше іздурів

– Закричав: “Чому?..”
Той Садок Едемський
на кусочки я розірву!

Проміняли

Проміняли свою Славу
McDonald's Champagne
Присвоїли натомість.

Вже не грають гопака
Кажуть: "Другі часи
ось нас обновили".

Реп модерний
серця молоді огортає.
А дівчина, вже не ляльку,
для розваги своєї, шукає
а м'яча в football грати.
з братиком своїм, бажає!

А могилу
Катерину в якій поховали
Вітри засипали землею
Щоб люди й не споминали
Як про неї, часів минулих,
кобзарі співали...
Гайдамаки пивка попивали
Свою долю про неволю
веселі співали...

А тепер усе інакше
Рок-н-ролл качає всюди
Фолк і панк затоплюють
гитарою й бубоном груди!
Кобзаря не чути ніде всюди.

Весна

Срібляні краплі дощові
падають з неба спокійно.
Первоцвіт це весняний
Підстосовує все
під кольори свої...

В повітрі аромати чудові
наповняють наші ніздря
та в глибокім диханні
замикають нам дух в сні!
А тіло тепліє й масажі
від дотиків мурашок
чутливо приймає.

Це весна. Зиму заступає.
Про неї багато гомону --
Земля вся співає!..
Срібляні краплі дощові
тільки весна в собі має!

Я тартюф

Ворота світа відкрив я
А двері серця закрив.

Заглянув у вікно --
Сонце і місяц злилися
Долини покрилися снігом...

Та ж мрії мої, в такім стані,
чомусь не зів'яли й не всохли
-- Вони розцвіли іще більше.

По широких просторах
По тих хмарах синявих
Як ті чайки Дніпрові
Немов ті зелені долини
Чи вишневі садки що,
понад річкою, розтяглися...

Зрозумів я одно:
Краще буде мені,
як раніше було.
Двері відкрию
Закрию вікно
Ворота замкну...
Я тартюф
вбраний у шлюбне полотно...

Будують все другим

Другим будує хати --
Під синім небом спить.
Свій край він залишив.
Шукає місце в якомуб
Для нього краще жить!

З півдня на північ
Він всю країну пересік
В Сан Павло зупинився.
Задумав тут прожити
Спокійніше свій вік.

Тут сонце гріє тоже:
Таж не спалює трави.
По деревах все зеленіє
Чудово шумують ясени!

Та й він є не сам один.
Має жінку й два сини...
Треба заробляти гроші:
Їжу в крамниці купувати
Напрокат квартиру брати.

Фахівець він же не є...
-- Каменярем може бути.
Свою силу продавати
архитекторам... Тим що,
із дизайнерами, зразом,
Будують доми з заказом!

Ось так і проживають
Всі спокійно, разом.
Деякі, доми будують...
Деякі, під синім небом,
Свої дні тільки рахують!