Зачарували

Мандрували гармоністи
На сопілці грали
Дівчини серденько
Зчарували та й украли...
Завезли далеко –
аж за сині Дніпра гори!..
Там хатинка невелика –
а в ній мама сина ждала.
Він прийшов
Привіз дівчину
Мати й запитала:

“Ти ж, мій сину,
що розкажеш?
Де бував ти...
-- А дівча оце де взяв ти?
– Як що будеш її сватать
Ось там річка невеличка
В ній водичка кришталева,
Поведи туди дівчину
Й підійми, над беріжком,
собі свою хатину...
...
А я тут помолюся
за твоє щастя
мій сину.”

“Любима мамусю
Я гармоніст і на сопілці граю
Зачарував ось дівчину
та ж і тебе я кохаю!..
Хатинку збудую
За Дніпром та й
За синіми горами...
Над беріжком річки
Мій вік проживу
із моїми дітками.”

Гармоністи перестали
на сопілці грати...
Та й ніхто більш не чарує
серденько дівчини.
Ніхто й не бажає будувати,
над беріжком, хати.