segunda-feira, 7 de outubro de 2013

Любима хвилина

Любима була та хвилина
коли породила мене мати;
В біленькі пилюшки сповивала
Та й частенько, до свого серця,
свокійно мене пригортала. Кохала!
Співала... плакала... й Кохала!..

Гармати ще не гуркотіли.
Надворі ясени цвіли зелені
А в хаті, все до ладу,
Дідусь, бабуся, -- Смакують
капусту з огірками...
Хай рідні всі будуть здорові
Життя нове, як все в обнові!

Отак прийшов я в цей світ.
Не вмів ходити поміж столами,
Не знав що діброви ростуть серед степу
Що з дубових лісів вилітає -- як змій,
Перелесник у червонім жупані,
Чорні брови, буйно розвіяний волос,
Як хвиля широкого моря
в собі сховує серця дівчат.

Цього ж мати мені не казала.
Не хотіла щоб я знав...
Що таке в світі існує, та
Щоб я з ним не з’єднавсь!

Добре мамонька зробила.
Днями й ночами мене кохала.
Як верба в степу засохла,
Моя доля, до чужого барлога
мене (в сіт) загнала.

Nenhum comentário:

Postar um comentário