Все в епоху свою

Все в епоху свою.
Іліада колись --
часи Гомера не вернути;
Лузіада пізніше --
Камоенс спочиває в епічному раю.
Ренесанс іспанський має романс
-- епічний прозовий вірш:
Дон Кіхот Ламанчский
Мигеля де Сервантес.
Україна має Шевченка.
Його слово чисте як бліда вода.
Випливає із самого серця
простої людини. Свята істота!..

Парнас -- поетична гора.
Там живуть музи -- там ілюзія одна!
Там живуть гноми. Були колись дракони
-- такі як бугаї; Тепер їх там немає.
Міняються часи та й з ними все, те що
є живе, тоже переміняється.

Ось так, все в епоху свою
записує свою історію
Словами часу свого.
Все в епоху свю!